Іспанія відкрила новий дохід для зарядної інфраструктури. Як EV-гнучкість стає твердою потужністю

Іспанія щойно зробила крок, який для ринку електромобілів важливіший, ніж може здатися з першого погляду. Наказ Orden TED/966/2026, опублікований у Boletín Oficial del Estado 17 вересня 2026 року і чинний з 18 вересня, створив ринок потужності для материкової енергосистеми Іспанії. Уперше в цій рамці поруч із генерацією та накопичувачами прямо з'явилися кінцеві споживачі, агрегатори попиту та агрегатори генерації й накопичення. Для зарядної інфраструктури це означає, що кероване споживання електромобілів перестає бути лише способом дешевше зарядити авто і може стати окремим товаром для енергосистеми – за умови, що агрегатор здатний довести реальну доступність цієї потужності.

Це важливе уточнення. Іспанія не створила окрему юридичну категорію «оператор зарядних станцій». Оператор зарядної інфраструктури, автопарк або мережа зарядних хабів можуть потрапити на ринок через модель керованого попиту або агрегування попиту. Тобто новий дохід виникає не тому, що зарядна станція просто встановлена, а тому, що її навантаження можна надійно зменшити або перенести у потрібний системі час, не порушивши зобов'язань перед водіями.

Що саме купує ринок потужності

Ключовий продукт іспанської моделі – тверда потужність, виражена у МВт. Економічна пропозиція подається у євро за МВт твердої потужності на рік, а відбір відбувається через закритий аукціон за принципом «оплата за заявленою ціною». Це відрізняє ринок потужності від балансуючого ринку або допоміжних послуг: учаснику платять насамперед за гарантовану доступність ресурсу у визначені періоди, а не лише за фактично продану електроенергію чи окрему активацію.

Тверда потужність при цьому не дорівнює встановленій потужності. Для кожної технології застосовується коефіцієнт твердості від 0 до 1, який має відображати реальну здатність конкретного типу ресурсу підтримати систему у момент дефіциту. Саме тому батарея на 10 МВт, зарядний хаб із сумарним приєднанням 5 МВт або парк із тисячі зарядних точок не можуть автоматично заявити всю номінальну потужність як ринковий продукт.

Для агрегованого попиту іспанська модель встановлює ще одну важливу конструкцію: агрегований портфель має мати щонайменше 1 МВт твердої потужності, тоді як окремі установки всередині такої агрегації повинні мати індивідуальну тверду потужність менше 1 МВт. Це фактично створює регуляторне «вікно» саме для великої кількості малих керованих навантажень – зарядних станцій, депо, комерційних будівель, теплових насосів та інших розподілених ресурсів.

Чому це особливо цікаво для зарядки електромобілів

Зарядний парк майже завжди має значно більшу встановлену потужність, ніж ту, якою реально можна розпоряджатися у конкретну хвилину. Частина автомобілів не підключена, частина повинна зарядитися негайно, частина має жорсткий час виїзду, хтось відмовився від гнучкого режиму, а на окремому майданчику може діяти власне обмеження імпорту з мережі. Саме тому правильна одиниця вимірювання такого бізнесу – не «скільки кіловат зарядок встановлено», а скільки кіловат перевіреної керованої гнучкості реально доступно у конкретний інтервал.

У практичній системі ланцюг виглядає приблизно так:

встановлена потужність → підключена потужність → керована потужність → доступна зараз гнучкість → тверда потужність → законтрактована потужність → активована потужність → фактично доставлена потужність.

Саме між «доступна зараз» і «тверда» з'являється коефіцієнт твердості, а між «тверда» і «законтрактована» – ринкові зобов'язання, перевірка конфліктів і резервування ресурсу. Один і той самий мегават не може одночасно бути проданий кільком ринкам, якщо правила прямо не дозволяють суміщення.

Приклад 1. Парк зарядних хабів

Уявімо мережу з 20 майданчиків, на кожному з яких встановлено по 150 кВт зарядної потужності. Номінально це 3 МВт. Але в певний вечірній інтервал частина зарядок зайнята автомобілями з жорстким дедлайном, а частина майданчиків уже близька до локального ліміту імпорту. Після врахування реальних сесій, часу виїзду, мінімальної енергії та локальних обмежень агрегатор бачить лише 1,6 МВт потужності, яку можна безпечно зменшити.

Якщо для ілюстрації взяти коефіцієнт твердості 0,75, то 1,6 МВт доступної гнучкості перетворюються на 1,2 МВт твердої потужності. Це вже більше за мінімальний 1 МВт агрегованого продукту. Але важливо, що коефіцієнт 0,75 тут лише демонструє математику – фактичні коефіцієнти для іспанських аукціонів визначатимуться відповідно до окремої методики та конкретної аукціонної документації.

Якщо такий портфель виграв аукціон із ціною, наприклад, 40 000 євро за МВт на рік, то суто ілюстративний валовий дохід за 1,2 МВт становив би 48 000 євро на рік до штрафів, операційних витрат, розподілу доходу з власниками активів та інших коригувань. Економіка тут виникає не з продажу електроенергії, а з продажу перевіреної доступності.

Приклад 2. Чому 1 МВт зарядок не дорівнює 1 МВт ринкового продукту

Припустимо, торговий центр має 100 зарядних точок по 11 кВт. Номінальна потужність – 1,1 МВт. Але о 18:00 реально підключено 50 автомобілів, середня поточна потужність становить 6 кВт, а половина водіїв вимагає завершити заряджання протягом години. Фізично навантаження становить лише 300 кВт, і з них безпечне зменшення може бути, наприклад, 120 кВт.

У такій ситуації говорити про «1,1 МВт гнучкості» неправильно. Ресурсом є лише та частина споживання, яку можна знизити без порушення сервісу. Саме тому для кожної зарядної сесії важливі щонайменше підключений стан, необхідна енергія, дедлайн виїзду, мінімально допустимий рівень зарядження, максимальна потужність, право користувача відмовитися від гнучкого режиму та локальні ліміти майданчика.

Приклад 3. Батарея і зарядка в одному портфелі

Той самий принцип працює для змішаного портфеля. Наприклад, батарея може мати 2 МВт потужності, але через поточний рівень заряду, резерв для клієнта і мережеве обмеження реально доступно лише 1,4 МВт зниження імпорту або збільшення відпуску. Поруч агрегований EV-портфель може дати ще 0,9 МВт зменшення споживання. На рівні фізики це 2,3 МВт доступної гнучкості, але ринок потужності має бачити вже не арифметичну суму паспортів, а перевірений портфель із єдиною логікою твердості, зобов'язань, вимірювання і доказу виконання.

Саме тут виникає роль агрегатора: він повинен не просто «скласти» батарею та зарядки, а довести, що кожен мегават існує фізично, не проданий двічі, не порушує локальні ліміти, забезпечений достатньою тривалістю і може бути підтверджений телеметрією та комерційним обліком.

Дохід з'являється разом із відповідальністю

Іспанська модель не є безризиковою фіксованою виплатою за сам факт участі. Постачальник потужності зобов'язаний бути доступним у години стресу системи і виконувати запити системного оператора в межах присудженої твердої потужності. Передбачені перевірки, випробування та фінансові наслідки за недоступність, невиконання активації або невдале проходження тестів.

Це критично для зарядної інфраструктури. Бізнес-модель «у нас встановлено багато зарядок, отже продамо їхню сумарну потужність» не працює. Потрібні достовірна телеметрія, керування, контроль свіжості даних, прогноз доступності, збереження клієнтських обмежень, доказ фактичної реакції та коректне врегулювання відхилень.

Інша важлива деталь – іспанський наказ прямо обмежує подвійне отримання винагороди за ту саму тверду потужність і той самий період у певних суміжних механізмах. Це дуже правильний сигнал для архітектури агрегатора: спочатку необхідно створити єдиний реєстр зобов'язань, і лише потім дозволяти оптимізатору продавати наступний мегават.

Три типи аукціонів – і чому не варто вигадувати дату першого

Іспанія передбачила головні аукціони потужності, щорічні коригувальні аукціони та перехідні аукціони. Головні аукціони можуть забезпечувати доходи на кілька років уперед, а для об'єктів попиту період надання послуги може становити від одного до десяти років. Коригувальні аукціони мають закривати коротші дефіцити, які не були покриті основними закупівлями, а перехідні – працювати до повного запуску головної моделі.

Важливо не повторювати популярну, але поки не підтверджену тезу про «перший аукціон наприкінці 2026 або на початку 2027 року» як встановлений факт. Сам наказ TED/966/2026 не фіксує конкретну дату першого аукціону. Її має визначити окрема резолюція разом із правилами конкретного аукціону, кривою необхідної твердої потужності та відповідними параметрами.

Україна вже має юридичний фундамент

Для України цей кейс цікаввий не тому, що нам треба починати з нуля. Закон №4834-IX від 7 квітня 2026 року вже додав до Закону «Про ринок електричної енергії» окрему статтю про механізми забезпечення потужності. Закон прямо вимагає, щоб такі механізми були конкурентними, технологічно нейтральними та допускали всі ресурси, здатні виконати технічні вимоги, включно з установками зберігання енергії та управлінням попитом.

Так само важливо, що для механізмів, відмінних від стратегічного резерву, український закон прямо говорить про оплату лише за доступність ресурсу потужності. Тобто економічна логіка вже закладена дуже близько до європейської конструкції: система може окремо платити за готовність ресурсу підтримати достатність, а не змішувати цю винагороду з продажем електроенергії.

Водночас український закон встановлює важливі передумови. Механізм не запускається автоматично лише тому, що відповідна стаття з'явилася в законі. Потрібні оцінка достатності ресурсів із виявленою проблемою, стандарт надійності, план заходів, консультації з сусідніми енергосистемами та позитивний висновок Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Правила функціонування механізмів забезпечення потужності має затвердити НКРЕКП.

21 квітня НКРЕКП офіційно повідомила, що розпочала імплементацію закону і серед нових регуляторних актів окремо назвала правила функціонування механізмів забезпечення потужності та порядок надання послуг з гнучкості. Отже, юридична рамка вже є, але конкретний український продукт – його вимоги, коефіцієнти, порядок відбору, вимірювання, штрафи та розрахунки – ще має бути оформлений у вторинному регулюванні.

Що саме варто винести з іспанського кейсу

Іспанська модель дає корисну технічну рамку для аналізу українського дизайну без необхідності механічно її копіювати. По-перше, ринок купує не паспортну потужність, а тверду потужність після коефіцієнта. По-друге, малий розподілений попит може входити через агрегування. По-третє, право отримувати плату нерозривно пов'язане з вимірюванням, тестуванням і відповідальністю за невиконання. По-четверте, правила мають не допустити подвійного продажу одного й того самого фізичного мегавата.

Для України це особливо актуально через швидке зростання УЗЕ, зарядної інфраструктури, промислових керованих навантажень та майбутніх віртуальних електростанцій. Якщо правила потужності будуватимуться лише навколо великих генераторів, значна частина дешевшої розподіленої гнучкості залишиться поза ринком. Якщо ж допустити агрегування без вимог до доказу доступності, система отримає номінальні мегавати, які можуть зникнути саме в момент дефіциту. Тому вирішальним стає не перелік технологій, а якість правил кваліфікації.

Як це бачить Wesfin Flex

Для Wesfin Flex цей кейс підтверджує архітектурний принцип, який ми вже закладаємо у платформу: цінністю є не встановлена потужність активу, а перевірена керована гнучкість під управлінням. Для батареї, зарядного хаба, будівлі або автопарку система повинна окремо знати фізичну доступність, ринкову твердість, уже взяті зобов'язання, фактичну активацію та доказ виконання.

У спрощеному вигляді це можна представити так:

P_NAMEPLATE → P_CONNECTED → P_CONTROLLABLE → P_AVAILABLE_NOW → P_FIRM → P_COMMITTED → P_ACTIVATED → P_DELIVERED.

Саме тому ми окремо виділяємо продукт Capacity Availability / Firm Flexibility – «доступність потужності / тверда гнучкість» – як ще один можливий потік доходу поряд із розумним заряджанням, ціновим арбітражем, балансуванням, допоміжними послугами та локальними послугами гнучкості.

Але ця модель має сенс лише тоді, коли платформа вміє відповісти на просте питання: якщо зараз у портфелі є 5 МВт фізично керованого ресурсу, скільки з них ми можемо чесно назвати твердими, скільки вже законтрактовано, і скільки фактично було доставлено після активації?

Висновок

Іспанський ринок потужності цікавий не самою появою ще одного аукціону. Найважливіше те, що він офіційно визнає керований попит як ресурс достатності системи. Для зарядної інфраструктури це відкриває окрему економіку: автомобілі можуть створювати цінність для мережі ще до повномасштабного двонапрямного заряджання, просто через кероване перенесення і зменшення споживання.

Для України правова основа вже частково створена Законом №4834-IX, а НКРЕКП офіційно заявила про підготовку правил механізмів забезпечення потужності. Наступна фаза – це вже не питання загальних декларацій, а дизайн конкретного продукту: хто допускається, як рахується тверда потужність, як агрегується малий попит, як перевіряється виконання і як не допустити подвійного продажу одного фізичного ресурсу.

Саме на цих деталях вирішуватиметься, чи стане майбутній український ринок потужності механізмом лише для великих активів, чи зможе включити батареї, електромобілі, зарядні хаби, будівлі та інші розподілені ресурси в один повноцінний ринок гнучкості.