Атом ближче до споживача: чи можуть малі модульні реактори змінити енергетику України?

55 мегаватів у заводському модулі замість одного гігантського енергоблока. Свинцевий теплоносій замість води під високим тиском. Електрика, технологічне тепло і можливість поступово нарощувати потужність. Малі модульні реактори (SMR, або ММР) відкривають інший підхід до атомної генерації. Але чи справді їх можна збудувати за два роки? І чи будуть вони дешевшими за добудову Хмельницької АЕС?

Україна сьогодні потребує не просто нових мегаватів. Потрібна нова архітектура енергосистеми: більше географічно розосереджених джерел, стійкіші зв’язки між генерацією і споживачами, накопичувачі енергії та незалежність критичних промислових кластерів від відмов окремих вузлів мережі. Малий атом потенційно може стати одним з елементів такої архітектури — поряд із відновлюваними джерелами, газовою когенерацією, УЗЕ та керованим споживанням.

Головна теза: підготовка до промислового впровадження ММР має початися зараз. Але швидкість серійного виготовлення реактора не можна плутати зі строками ліцензування першої в Україні ядерної установки нового типу.

Оскарсхамн – майданчик випробувального комплексу Blykalla SEALER-E

Майданчик SEALER-E в Оскарсхамні, Швеція. Зображення/візуалізація: © Blykalla, офіційне повідомлення.

Що таке SMR і чому «малий» не означає «простий»?

Малий модульний реактор — це атомний реактор, у якого частина обладнання стандартизована та може виготовлятися на заводі, а потім транспортуватися до місця встановлення. У міжнародній практиці до SMR зазвичай зараховують проєкти приблизно до 300 МВт електричної потужності на один модуль. Це не окремий вид палива і не одна конкретна конструкція: під абревіатурою SMR ховаються різні технологічні сімейства. [1]

Заводська модульність має три економічні наслідки. По-перше, менша частка робіт переноситься з непередбачуваного будівельного майданчика в контрольовані виробничі умови. По-друге, замість одноразового замовлення на 1–1,2 ГВт інвестор може поступово вводити блоки по 50–300 МВт. По-третє, стандартизація створює потенціал для зниження ціни наступних серійних модулів. Проте ефект серійності існує лише тоді, коли є достатній портфель повторюваних замовлень.

ММР не є тотожністю «абсолютна безпека» чи «відсутність відходів»: це ядерний об’єкт, який вимагає захисних систем, кваліфікованого оператора, захисту від зовнішніх загроз, контролю палива, поводження з радіоактивними матеріалами й повного циклу ліцензування.

Шість основних технологічних підходів до малих реакторів

Показані конкретні приклади проєктів, а не усереднені параметри технологій. «Існує проєкт» не тотожне «реактор експлуатується комерційно». Джерела: IAEA, World Nuclear Association, NuScale, GE Vernova Hitachi, X-energy, Blykalla, newcleo. [1–6]

Чому саме свинець? Технологія шведської Blykalla

Шведська Blykalla розробляє реактор SEALER-55 — малу швидконейтронну установку з охолодженням рідким свинцем, розраховану на 55 МВт електричної потужності. Компанія прагне виробляти реакторні модулі серійно, доставляти їх автомобільним транспортом і використовувати насамперед для датацентрів та енергоємної промисловості. [7]

Як це працює

У звичайному водо-водяному реакторі вода під значним тиском переносить тепло від активної зони. У свинцевому реакторі цю функцію виконує розплавлений метал. Він поглинає теплову енергію, передає її теплообмінникам, а далі окремий контур виробляє пару для турбіни. Зазвичай первинний свинцевий контур не контактує безпосередньо з водою та парою споживача. Конкретна конфігурація теплообмінників залежить від проєкту і підлягає оцінці безпеки.

Температура плавлення свинцю становить близько 327°C, температура кипіння — приблизно 1 745°C. Велика відстань між робочою температурою та кипінням дає важливий теплотехнічний запас. Крім того, свинець не реагує з водою та повітрям так бурхливо, як натрій. Це дозволяє розглядати низьконапірні конструкції з пасивним відведенням залишкового тепла. [8]

Власна інфографіка Wesfin: REACTOR

Власна розрахункова інфографіка Wesfin Energy; не є підтвердженням техніко-комерційних параметрів реактора.

Інновація Blykalla – не тільки реактор, а й металургія

Найскладніша перешкода для реакторів зі свинцевим теплоносієм — довготривала сумісність матеріалів. Розплавлений свинець може руйнувати сталь, особливо за високих температур і неправильного хімічного складу теплоносія. Blykalla розробляє алюміній-леговані сталі, здатні утворювати на поверхні захисний оксидний шар. Саме ця матеріалознавча технологія — один із ключових активів компанії. [7–8]

Рішення перспективне, але його інженерна достовірність має бути підтверджена випробуваннями на тривалу корозію, опромінення, термічне старіння та механічну надійність. МАГАТЕ окремо називає контроль розчиненого кисню, ерозію, непрозорість свинцю, велику масу теплоносія й ризик затвердіння основними технічними проблемами LFR. [8]

Екологія: переваги є, але свинець не «безпроблемний»

Під час виробництва електроенергії атомна станція не спалює паливо і практично не має прямих викидів CO₂ від генерації. Для SEALER компанія пропонує повітряне охолодження конденсаторів; у наданих Wesfin матеріалах заявлено менш ніж 5 м³ води на добу на реактор для допоміжних потреб. Це проєктне значення виробника, а не виміряний показник діючої станції.

Однак свинець є токсичним важким металом. Екологічна оцінка повинна охоплювати герметичність контуру, сценарії витоку, поводження із забрудненим теплоносієм і обладнанням, контроль працівників та майбутнє виведення з експлуатації. Реактор не спалює свинець і не повинен скидати його в довкілля, але це не скасовує вимог до безпечного обігу. Ядерне паливо та радіоактивні відходи залишаються окремим обов’язком оператора. [8–9]

Паливо та зона аварійного планування

У новішій комерційній презентації, отриманій Wesfin, використовується діоксид урану (UO₂). Водночас на окремих старіших сторінках Blykalla описано нітридне паливо. Це свідчить, що технологічну конфігурацію необхідно уточнити: конкретний тип, ступінь збагачення, походження та кваліфікація палива визначають і економіку, і можливість ліцензування. [7]

Blykalla обґрунтовує потенціал компактнішої зони аварійного планування для своїх модулів. Це важлива передумова для промислового співрозміщення, проте розмір такої зони визначатиме компетентний ядерний регулятор за результатами аналізу аварійних сценаріїв. Менша потужність не дає автоматичного дозволу встановлювати реактор у щільній забудові. IAEA допускає підхід, за якого аварійні зони ММР можуть бути меншими, але вимагає оцінювати їх індивідуально. [10]

Атомна станція за два роки: реальна можливість чи рекламний слоган?

Blykalla називає орієнтир 30 тижнів заводського складання та менш як два роки від замовлення до початку постачання електроенергії для серійної конфігурації. Це сильна індустріальна ідея. Вона може змінити логіку розвитку атомної генерації, коли стандартизований проєкт уже схвалено, виробництво запущено, майданчик підготовлено, фінансування організовано, а паливо доступне.

Але твердження, що перший приватний SEALER в Україні гарантовано запрацює за два роки від відкриття фінансування, поки не підкріплене доказами. Україна ще не ліцензувала цей тип реактора; виробник не має введеного в комерційну експлуатацію серійного SEALER-55. Попередня оцінка майданчика, екологічні процедури, фізичний захист, регуляторні рішення та навчання оператора можуть передувати дворічному заводсько-будівельному циклу.

Власна інфографіка Wesfin: TIMELINE

Власна розрахункова інфографіка Wesfin Energy; не є підтвердженням техніко-комерційних параметрів реактора.

Отже, два роки — це потенційна мета для наступних серійних блоків після досягнення регуляторної й виробничої готовності. Саме тому підготовку законодавства та перших майданчиків потрібно починати завчасно.

Електрика для базового навантаження та корисне тепло

Ядерні станції цінні насамперед як кероване джерело базового навантаження: електрика доступна не лише вдень чи під час вітру, а цілодобово, за винятком ремонтів, перезавантажень палива та інших обмежень. За умовного коефіцієнта використання потужності 85% один SEALER-55 може виробляти близько 409 ГВт·год на рік, а парк із шести модулів — приблизно 2,46 ТВт·год.

Проте енергетична економіка не повинна обмежуватися турбіною. На багатьох об’єктах частина теплової енергії може бути корисною: для мереж теплопостачання, технологічної пари, сушіння, харчової промисловості чи абсорбційних холодильних машин, що охолоджують датацентри. Бlykalla прямо розглядає використання пари для такого охолодження.

Власна інфографіка Wesfin: HEAT

Власна розрахункова інфографіка Wesfin Energy; не є підтвердженням техніко-комерційних параметрів реактора.

Важливо, що кожен мегават теплового відбору не можна просто додати до 55 МВт електричної потужності без втрат: відбір пари зазвичай зменшує можливий виробіток турбіни. Оптимальна конфігурація залежатиме від температури пари, графіка теплового попиту, режиму охолодження та ціни електрики. Це треба рахувати в техніко-економічному обґрунтуванні, а не в рекламному буклеті.

Хмельницька АЕС – фотографія, 2013

Хмельницька АЕС, 2013 р. Автор: RLuts / Wikimedia Commons, CC BY 3.0, без змін.

Великий атом проти малого: що показує економіка Хмельницької АЕС?

Для України існує реальна точка порівняння: добудова третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС. У державній інвестиційній системі DREAM зафіксовано орієнтовну вартість 274,996 млрд грн для двох блоків загальною потужністю 2 094 МВт та очікувану тривалість проєкту 66 місяців. Проєкт перебуває на стадії інвестиційного ТЕО, а не остаточно законтрактованого кошторису. [11]

За курсом 50,435 грн/€ станом на 23 жовтня 2026 року це приблизно €5,45 млрд, або €2 604 за кВт встановленої потужності. [12]

Для порівняльної оцінки використовуємо трохи більше €5 000/кВтₑ для парку із шести SEALER-55 на основі попередніх даних проєкту, побудованого за шведських умов. Це порядку €1,7–2 млрд за 330 МВт. Паливо виключене з наведеної оцінки; «overnight CAPEX» також не включає відсотки, накопичені під час будівництва. Окремий модуль, за уточненням компанії, коштуватиме дорожче на кВт, ніж парк із шести.

Ці кошториси не є повністю порівнюваними: ХАЕС використовує вже створену інфраструктуру, а SEALER оцінено за іншим проєктним контуром. Історичні витрати на старі споруди ХАЕС не слід вдруге додавати до майбутньої інвестиції, але фактичний технічний стан цих споруд і ризик перепроєктування мають оцінюватися окремо.

Власна інфографіка Wesfin: CAPEX

Власна розрахункова інфографіка Wesfin Energy; не є підтвердженням техніко-комерційних параметрів реактора.

Для ХАЕС існує і важливий ризик обладнання. У лютому 2026 року керівництво «Енергоатому» повідомило про відмову від плану придбати реактори у Болгарії. Натомість розглядається виготовлення реакторного обладнання європейським постачальником за адаптованим українським проєктом; у DREAM згадується Škoda JS. Це не тотожне підписаному контракту. [11, 13]

Не лише CAPEX: скільки коштуватиме одна МВт·год?

Найкращий спосіб перевірити технологію — приведена собівартість електроенергії (LCOE), яка поєднує капітал, вартість його залучення, генерацію і витрати впродовж експлуатації.

У нашій контрольній моделі ми застосували до обох альтернатив однаковий 40-річний економічний горизонт, однакову частку використання потужності та однакові умовні операційні витрати. Для SEALER використано внутрішній умовний центральний сценарій із CAPEX трохи понад €5 тис./кВт, а не підтверджену ціну українського проєкту. Це дозволяє побачити вплив CAPEX, але не є прогнозом фактичної собівартості ані SEALER, ані ХАЕС.

Власна інфографіка Wesfin: LCOE

Власна розрахункова інфографіка Wesfin Energy; не є підтвердженням техніко-комерційних параметрів реактора.

Формула: LCOE = (CAPEX × ануїтетний коефіцієнт за 40 років) / (кВт × 8,76 × КВВП) + умовні питомі операційні витрати. Розрахунок у постійних євро без окремого врахування відсотків до введення в експлуатацію, перевищення кошторису, воєнного страхування, додаткових витрат приєднання та різної схеми виведення з експлуатації. Вартість капіталу в моделі не слід плутати зі ставкою за конкретним кредитом.

За центрального сценарію капітальна частина собівартості SEALER становить орієнтовно €62/МВт·год, а з умовними €35 операційних витрат — близько €97/МВт·год. Для ХАЕС відповідні значення — близько €29 та €64/МВт·год. Отже, за однакових припущень добудова ХАЕС дешевша приблизно на ** €33/МВт·год**.

Під час перемовин звучав орієнтир €70/МВт·год для SEALER, але надана письмова оцінка Blykalla стосується CAPEX, а не підтвердженого LCOE. Такий рівень у нашій моделі майже досягається за дешевшого капіталу, високої доступності та стриманих операційних витрат. Звідси головний висновок: для малих реакторів структура фінансування може бути настільки ж важливою, як і сам реактор.

Чому ХАЕС і SEALER не заміняють один одного

Якщо головний критерій — найдешевша додаткова мегават-година великої станції, попередня оцінка добудови ХАЕС має перевагу. Але якщо мета — створити портфель невеликих географічно рознесених, керованих джерел біля великих споживачів, коректніше порівнювати не лише LCOE, а й надійність постачання конкретному об'єкту, мережеві витрати, ціну тепла, швидкість введення серійного блока, стійкість до втрати окремої лінії та наслідки зупинки одного модуля.

Шість SEALER на одному майданчику ще не створюють децентралізації. Для системної стійкості важливе розміщення на різних придатних майданчиках, із незалежними мережевими зв'язками, фізичним захистом і резервуванням. Водночас рознесення модулів може збільшити видатки на ліцензування, охорону й експлуатаційні команди. Це теж повинно входити до економіки.

Хмельницька АЕС, існуюча генерація та інфраструктура

ХАЕС як приклад уже сформованої інфраструктури атомної генерації (не ілюстрація майданчика ТЕЦ). Фото: Leo211 / Wikimedia Commons, CC BY-SA 4.0, без змін.

Нова роль старих ТЕС і ТЕЦ

В Україні існують промислові енергетичні майданчики із приєднанням до мережі, під’їзними шляхами, промисловою інфраструктурою та потенційними споживачами тепла. Переобладнання окремих майданчиків колишніх ТЕС і ТЕЦ під ММР може стати перспективним напрямом. Міжнародні дослідження також розглядають повторне використання майданчиків вугільних електростанцій для SMR. [14]

Але стару котельню не можна просто «замінити реактором». Необхідно заново пройти оцінку придатності майданчика — від геології, води й охолодження до впливу на населення, фізичної безпеки, стану інфраструктури, евакуаційного планування та підключення до мережі. Особливо це важливо в умовах війни, коли захищеність майданчика й доступ до персоналу стають критичною частиною проєкту.

Це не аргумент проти малої атомної енергетики. Навпаки, це аргумент готувати типові процедури відбору майданчиків заздалегідь.

Українське законодавство: де головний бар’єр?

Українська правова система створювалася навколо великих ядерних установок. Вона не забороняє автоматично всі форми приватної участі, але питання права власності на установку, статусу ліцензованого оператора та власності/зберігання ядерного палива юридично різні. Для нового типу реактора потрібні не загальні декларації, а конкретне нормативне рішення, погоджене з Держатомрегулюванням. [15–16]

Чинний Закон №2861-IV визначає особливий порядок рішень щодо розміщення і будівництва ядерних установок загальнодержавного значення. Для АЕС це означає складний процедурний маршрут із державною участю, оцінкою впливу та місцевими консультаціями. Наявність слова «малий» у назві реактора не усуває цих вимог. [15]

У Верховній Раді з 29 жовтня 2025 року зареєстровано законопроєкт №14164, присвячений малим модульним реакторам. Серед пропозицій — спеціальні визначення, модель приватного інвестування та можливість використання існуючих майданчиків ТЕС/ТЕЦ. Станом на 24 жовтня 2026 року законопроєкт очікує розгляду; його норми ще не діють. [17]

Що слід підготувати вже тепер

1. Процедуру попереднього регуляторного розгляду SMR – офіційний маршрут для аналізу концепції реактора ще до коштовного повного проєктування.
2. Чітку модель приватної та державної участі – власник станції, ліцензіат, оператор, відповідальний за паливо, ядерну шкоду, відходи та виведення з експлуатації.
3. Технологічно нейтральні вимоги до безпеки – щоб розгляд свинцю, гелію чи розплавлених солей спирався на доведений рівень безпеки, а не на механічне копіювання правил великих ВВЕР.
4. Оцінку аварійних і санітарно-захисних зон за аналізом ризиків – з можливістю менших зон за умови належного обґрунтування та з остаточним рішенням регулятора.
5. Порядок скринінгу колишніх ТЕС/ТЕЦ – без автоматичного дозволу, але й без необхідності починати кожен майданчик з чистого аркуша.
6. Механізм фінансування – довгострокові договори купівлі електроенергії, розподіл ризиків першого блока, гарантії, страхування, державна підтримка за прозорими правилами.

Україні потрібно почати не зі спроби обійти ядерні правила, а з формування дієвої, суворої та передбачуваної системи ліцензування малих реакторів. І вона має бути готова раніше, ніж перший інвестор привезе готовий модуль.

Висновок: час будувати енергетичну систему з багатьма центрами сили

Добудова ХАЕС і розвиток ММР — це не війна двох технологій. Великий атом потенційно забезпечує низьку вартість енергії на масштабі гігаватів. Малий атом — можливість наблизити потужну, стабільну генерацію до промисловості, поєднувати електрику з теплом і нарощувати систему по одному модулю, а не чекати завершення наступного мегапроєкту.

Перспектива серійного введення реакторів приблизно за два роки від замовлення — вагомий аргумент розпочати роботу вже сьогодні, а не обіцянка швидкого запуску першого реактора в Україні. Поки технологічні компанії випробовують матеріали та компоненти, Україна може проводити попередні регуляторні консультації, визначати вимоги до власності й палива, готувати національну карту потенційних майданчиків ТЕС/ТЕЦ, шукати промислових споживачів та структурувати фінансування.

Для країни, яка переживає систематичні удари по великих енергетичних вузлах, створення географічно розосередженої генерації — стратегічне завдання. Малі модульні реактори можуть стати однією з його найважливіших складових у наступному десятилітті, якщо почати практичну підготовку зараз: відповідально, відкрито, з жорсткими вимогами безпеки й перевіреною економікою.

Wesfin Energy досліджує інвестиційні та технологічні моделі нової генерації для України. Цей матеріал є аналітичною публікацією, а не пропозицією інвестувати чи підтвердженням ліцензованої готовності конкретного реактора.

Джерела і методика

[1] World Nuclear Association – Small Modular Reactors.

[2] NuScale – Power Module 77 MWe.

[3] GE Vernova Hitachi – BWRX-300, licensing and construction status.

[4] X-energy – Xe-100 technical description.

[5] newcleo – LFR-AS-200 regulatory engagement.

[6] World Nuclear Association – Nuclear reactor technology development 2026.

[7] Blykalla – SEALER technology; додаткові техніко-комерційні дані — публічні технічні матеріали Blykalla та орієнтовні припущення для внутрішнього моделювання Wesfin.

[8] IAEA – Lead/LBE-cooled Fast Reactors: facilities and R&D issues.

[9] IAEA – Long-term radioactive waste management and advanced reactors.

[10] IAEA – Small Modular Reactor Platform, emergency planning.

[11] DREAM – Добудова ХАЕС №3–4, інвестиційне ТЕО.

[12] Курс НБУ EUR/UAH на 23.10.2026.

[13] Енергореформа, 06.02.2026 – зміна плану закупівлі реакторного обладнання ХАЕС.

[14] IAEA – Coal plant to SMR transition research.

[15] Закон України №2861-IV – рішення щодо ядерних установок.

[16] Закон України №39/95-ВР – використання ядерної енергії та радіаційна безпека.

[17] Законопроєкт №14164 – офіційний стан проходження.

Методика економіки: CAPEX SEALER — округлена орієнтовна оцінка для шестиблокового парку за умов Швеції; точна вартість контракту для України невідома; CAPEX ХАЕС — державне інвестиційне ТЕО DREAM, гривневий кошторис перераховано за курсом 50,435 грн/€. Всі сценарії LCOE — власна аналітична модель Wesfin, а не комерційні тарифи або підтверджені кошториси. Публічна ціна наведена лише округленим порядком величини; точні комерційні вихідні дані залишаються у внутрішньому дослідженні. Дані перевірено станом на 24.10.2026.